Поиск

«Літо» — це маленьке життя

Пост обновлен 26 июня 2018 г.

28 червня в український прокат виходить «Літо» Кирила Серебреннікова. Фільм розповідає про початок творчого шляху Віктора Цоя та групи «Кіно», про його взаємини з Майком Науменко, його дружиною Наталею і багатьма, хто був в авангарді рок-руху Ленінграда 1981 року. Ще до виходу на широкий екран навколо фільму почався ажіотаж: режисер монтував картину, перебуваючи під домашнім арештом, фільм увійшов до основного конкурсу Каннського фествалю, а Борис Гребенщиков сказав, що сценарій фільму «брехня від початку до кінця».


«Попри те, що цей фільм про відомих, культових особистостей, мені здається, він вийшов, в хорошому сенсі цього слова, абсолютно авторським, глибоким і особистим, — каже продюсер Ілля Стюарт. — Це освідчення у коханні від режисера, що, можливо, стане певною несподіванкою для глядачів».



Літо, пляж, стара плівка засвічена сонцем. Вино буває тілько хороше та дуже хороше. Цой вигадує свого «Неробу» і Майк додає туди легендарний рефрен «о-о, мама, мама». Вони повторюють обкладинки западних вінілів, везуть подвійну каву через півміста, суворі тітоньки в переповненому тролейбусі наспівують «The Passenger» Іггі Попа, обурені громадяни в електричці — «Psycho Killer» Talking Heads, а жінка на межі нервового зриву кричить «Perfect Day» Лу Ріда серед темних вулиць Петербургу.


*голос скептика*

Нічого цього не було насправді, хоча хотілося б.



ПРО ЦОЯ


Головну роль у фільмі виконав кореєць Тео Ю. Аби втілити на екрані образ Віктора Цоя, творцям знадобилося чотири людини: Ю зіграв Цоя у кадрі, музикант-самоучка з Якутії Петро Погодаєв виконав усі вокальні партії, колишній соліст гурту «Чай вдвоем» Денис Клявер озвучив репліки музиканта, а гітарист групи «Звєрі» Герман Осипов зіграв гітарні партії.



*голос скептика*

Не схожий, взагалі не схожий.


До речі, Тео Ю майже не знав російської. За три тижні до початку зйомок він: розбив сценарій на сторінки, сторінки на сцени, сцени на речення, речення на слова, а слова на звуки і обклеїв цими стікерами всі стіні у готельному номері. Кожне слово або речення він повторював 100 або 200 разів, потім перекладав та намагався додати емоцію при вимові.


ПРО МУЗИКУ


Фільм розповідає про події, які відбувалися до запису альбому «45» — першого альбому групи «Кіно». Тому в картині звучать тільки ті пісні, над якими працював Віктор Цой і його приятелі в той час. Це такі знакові композиції, як «Алюмінієві огірки», «Восьмикласниця», «Нероба №2» та інші. В цілому у фільмі звучить 11 пісень Віктора Цоя (10 каверів і 1 оригінальна пісня) та шість групи «Зоопарк».


«У нас було завдання дотримуватися хронології, і ми використовували тільки ті пісні, які могли бути на той момент, у 1982, – розповідає Рома Звєрь. — Якісь із них проходять у фільмі як саундтрек, якісь грають в кадрі на сцені або під час репетиції.



«Літо» сповнене музикою, якою живуть і дихають герої. Творцям стрічки було важливо показати героїв до слави. Коли вони були не тільки музикантами, але й меломанами; не тільки майбутніми зірками, а й фанатами.


— А про що співають Blondie?

— Подзвони, співають. Подзвони хоч вдень, хоч вночі, але подзвони обов’язково. Десь так.


ПРО КОСТЮМИ


Віктора Цоя почали фотографувати з 1985 року, а знімків того часу, про який розповідає фільм, було дуже мало. Художник по костюмах, Тетяна Долматовська, вивчила всі знакові куртки Цоя, але ідеальну знайшла в гостях у знайомого сценариста та виміняла на свій «Ролекс».


Сорочка з жабо, у якій виступав молодий Віктор Цой, абсолютний історичний факт. «У нього було кілька таких костюмів. Але ми зробили усереднену версію, щоб це жабо виглядало не зовсім вже жахливо, — зізнається Тетяна Долматовська. — Костюм, в якому він виступає на останньому концерті в фільмі, тобто чорна сорочка з заклепками на манжеті і брошка, я повторила в точності. Це дослівна цитата з якогось його виступу».



За тканиною для халата сусідки подружжя Науменко, Євгенії Павлівни, художник вирушила на склад старих радянських тканин в Пітері, а деякі сукні для героїні Ірини Старшенбаум взяла в гардеробі своєї мами.


Плащ Скептика був куплений в Англії і існував в єдиному екземплярі, поки не була придумана сцена, де в нього стріляють. Тоді Тетяна Долматовська за допомогою декількох кравчинь за ніч пошила ще вісім таких самих плащів, щоб їх вистачило на зйомки сцени з пострілом.


Значки з символікою Ленінградського зоопарку, які носили всі члени групи «Зоопарк», шукалися по приватних колекціях. «У всіх учасників групи «Зоопарк» були футболки із зображенням їх тварин за китайським гороскопом, — продовжує Тетяна Долматовська. — Ми їх всі заново намалювали та надрукували на майках. Правда, сучасні майки по коміру і канту шиються по-іншому. Довелося купувати звичайні, і переробляти їх по горловині та рукавах так, щоб вони були схожі на ті, що були тоді».


ПРО ПЕТЕРБУРГ


Практично весь фільм був знятий у Санкт-Петербурзі: в справжніх квартирах, на вулицях, на пляжі Фінської затоки. Комуналку, в якій жили Майк з Наташею, шукали в старому фонді.



«Знімати в квартирах, коли в маленьку кімнатку набивається 15-20 чоловік, і потрібно ще розміститися з камерою, і камера теж повинна якось жити, було не просто, — каже оператор Влад Опельянц. — Але це та приємна втома, після якої залишається прекрасний післясмак. Коли ти втомлений їдеш додому і посміхаєшся, згадуючи ті кадри, які сьогодні знімав».


Серебренніков дуже вірив у важливість атмосфери, тому у перший знімальний день було влаштовано справжній імпровізований квартирник.


За словами знімальної групи: «Сам Петербург нам допомагав. Коли потрібен був дощ, йшов дощ. Коли на пляжі потрібно було знімати, саме в ці дні було сонячно. Пітер таке місто, що воно або приймає, або ні. І він нас прийняв».



ПРО ДОСТОВІРНІСТЬ


В основу «Літа» лягли спогади удови Майка Науменка Наталії. Також допомагали: Іша — друг Майка Ігор Петровський, звукорежисер Андрій Тропілло та адміністрація рок-клубу.



«Ми обидва величезні фанати групи «Кіно», і виросли на цій музиці. Але, навіть при детальному знанні предмета, наш підхід до сценарію був не строго документальним, — говорять Михайло і Лілі Ідови. — Нам важливіше було вловити дух подій, ніж їх точний порядок та хронологію. Цей фільм — музична фантазія на тему суб’єктивних спогадів, і ми не тільки не боролися з цією суб’єктивністю, але, навпаки, додали своєї».


Дивитись чи не дивитись?


Якщо ви хочете біографічний фільм про Цоя та нелегке життя рок-музикантів у тоталітарній країні — подивіться «Рок» Олексія Учителя, а для настрою — величезний фотоархів Джоанни Стінгрей.



Якщо ви хочете атмосфери — тоді «Літо». Де є усі ці вставки-мюзикли, безіменний персонаж Олександра Баширова (того самого «майора» з фільму «Асса», в якому 30 років тому з’явився ще живий Цой) та легендарні вилазки на дах з квартири БГ.


Для багатьох це фільм про молодість, і дуже важко зняти достовірний фільм про молодість тисяч людей. Та незважаючи на критику, є літо, плівка засвічена сонцем, ти чуєш перші акорди «Літа» і по шкірі біжать мурашки…



Дивіться з 16 липня на OLL.TV!




При підготовці матеріалу була використана інформація від Артхаус Трафік та НВ Style.

ПIДПИШИСЬ НА НОВИНИ

  • Facebook Социальной Иконка

© 2018 OLLTV УСI ПРАВА ЗАХИЩЕНI